Про мене

Мене звуть Ксенія. 

Я з дитинства дуже люблю створювати щось руками. Мабуть, це від мами. Хоча, чесно кажучи, я майже не пам'ятаю, щоб мама при мені шила чи в'язала, хіба що пару речей. Але в мами було кілька книг і журналів про шиття та в'язання - і ці книги, як чарівні, завжди мене притягували, я любила годинами їх читати, гортати і розглядати. 

Першою власноруч пошитою річчю була нічна сорочка,  у 6 класі на уроках праці. На ній було дуже багато рюшів :) і виріз горловини вийшов заглибоким, тому спати було зовсім не зручно, і носила я її не довго. Наступною була спідниця-сонце з яскравої жовто-жовтогарячої квітчастої тканини. Цю спідницю пізніше навіть доношувала молодша сестра моєї подружки - так приємно було :) 

Але здебільшого у дитинстві я перешивала собі старі мамині сукні та спідниці. 

Пам'ятаю однак, як у 8 класі мені купили модну на той час спідницю із зеленого джинсу, 12-клинку, (якщо не зраджує пам'ять), на ґудзиках попереду. А купили із запасом, на виріст. Мені, звичайно, не подобалася мішкувата спідниця, тому за маминої відсутності, я розпорола спідницю, усунула один клин і підкоротила - таким чином спідниця стала короткою і облягаючою :) Це був момент, коли я перешила своє власне вбрання :))) 

У старших класах я почала шити по дорослій "Бурді", яку брала у місцевій бібліотеці. Шила все на ножній "Чайці". Як не дивно, але я любила "Чайку". Мені дуже подобався процес взаємодії ног та педалі - подобалося відчувати, як від швидкості руху моїх ніг змінюється швидкість машини, ми були як одне ціле, такий собі симбіоз :)

Паралельно з шиттям я захоплювалася в'язанням, але в'язала тільки серветки та одяг лялькам. Серветки виходили дуже гарними. У мене була колежанка, мама якої дуже гарно в'язала. І одного разу ця мама дала мені товсті бавовняні нитки і показала, як зв'язати гачком чешки для танців. Я так захопилася, що зв'язала ті чешки за 3 дні і довго носила на танці, бо вони були дуже зручні. Пізніше вже спицями я зв'язала собі утеплюючі гетри, теплий шалік.

Ще я вишивала серветки. І тоді і зараз вишивати люблю хрестиком, вишивка гладдю мене не приваблює. Був у школі у мене довгограючий проект - я вишивала рушник, виходило дуже гарно, але повністю закінчила лише одну сторону, половину :(

У 17 років я поїхала до іншого міста вчитися в університеті (на економічну спеціальність), і з цього часу почався період тривалого затишшя. Бракувало знань, щоб шити все правильно і красиво, і я соромилася носити пошите. Хоча в перший рік навчання відклала грошей і купила собі швейну машинку, на якій шила потім дуже довго. Зараз, звичайно, це вже застаріла модель, але тоді після "Чайки" вона здавалася мені космічним кораблем, хоча б тому, що була електричною і зовсім мене не слухалася, - я сумувала за ножною педаллю :))) На 3 курсі я купила коверлок, на якому теж шила довго і багато. На той момент я не уявляла, як працює ця машина, я і звичайний оверлок в очі не бачила. У магазині мені продавчиня більше години показувала, як заправляти, як переналаштовувати, які шви, а я пам'ятаю сиділа і думала, що треба було зошит взяти, щоб то все записати :))) Потім довго ще розбиралася за інструкцією - але підкорила і ту машинку.

В університеті у мене почалася ера Інтернету :) Я почала бувати в інтернет-кафе задля навчання і, природно, що паралельно почала шукати інформацію з шиття. Пам'ятаю, як знайшла сайт Бурди, (на той момент сайт був виключно німецькою), і мені здалося, що то я відкрила скарбницю. "Читала" і розглядала там все просто запоєм. Але шити все одно не почала, на тому етапі я була такою собі швачкою-мрійницею - читала, вивчала, мріяла.

Натомість у період університету я захопилася кулінарією. Я і в дитинстві допомагала мамі готувати, ми часто щось пекли, однією з моїх улюблених книжок була "500 видів домашнього печива". Але в університеті у мене стався кулінарний бум - я готувала, експериментувала, коштувала.

Моє друге дихання шиття відкрилося, коли я завагітніла. Точніше навіть трохи раніше: коли ми готувалися стати батьками, я почала вишивати широко відомих янголят "Almost perfet", а коли закінчувала цю вишивку, була вже при надії :) Моєю "другою" першою зшитою річчю стали домашні вагітні штани з флісу. А потім понеслося: перешила кілька своїх джинсів та штанів зі звичайних у вагітні, потім з'явилася ангорова туніка, вагітні футболки та блузки. Потім уперше спробувала шити чоловічі речі – футболки. Найбільшим проривом, звісно, ​​стало шиття дитячих речей на останніх місяцях вагітності. Дуже хотілося одягнути синочка в найкраще і найкрасивіше. До того ж шити дитяче - це неймовірне задоволення!

На щастя, зараз безліч інформації у вільному доступі по крою та шиттю, тепер я знаю, як шити правильно і вчуся шити гарно! Я купила декілька дуже старих українських книжок по крою, моделюванню та шиттю різного одягу, і жіночого і дитячого. Тепер я вивчаю і надихаюся цими книжками, як в дитинстві :)

В світі ще багато невідкритих для мене видів рукоділля... тож багато ще невідомого та нового у мене попереду!

Крім шиття я, як і раніше, дуже люблю готувати, особливо люблю пекти хліб, це надзвичайно чарівний для мене процес. Для хліба в мене живе справжній живий заквас. З задоволенням я готую й інші страви, з особливим захопленням зараз досліджую наші національні страви - це дуже смачно, а які в нас пляцки, а паски!

На в'язання і вишивку часу поки не вистачає :( Але це від того, що я наразі повільно шию ;)